Кинопроект «Моє дитинство»

16 березня о 19:00 у арт-центрі «Квартира» відбудеться презентація міжнародного кінопроекту «МОЄ ДИТИНСТВО».

«Моє дитинство» — міжнародний кінопроект, що об’єднав три короткометражні ігрові фільми — «Кров», «Мужицький ангел» та «Мій університет», зняті в Україні, Грузії та Італії. Сценарії до фільмів створені за мотивами оповідань Степана Васильченка, Нодара Думбадзе та Ніно Палумбо.

Автор проекту — український режисер Ірина Правило. Головні герої — хлопці віком 6, 11 та 15 років, що залишились без батька або без батьків у повоєнний час. Різні країни, різні культури, різні обставини, але одне дитинство. Центральна тема трилогії — становлення особистості піднімає важливі питання: повернення до найвищих людських та сімейних цінностей; гармонійного існування духовного та фізичного життя; звернення до традицій та звичаїв.

Перша частина трилогії — фільм «Кров», знятий на чорно-білу плівку, став першим кінопроектом Україна-Грузія, ініційований українською стороною, за часи незалежності та першим міжнародним проектом КНУТКіТ ім. І.К.Карпенка-Карого.

Друга частина — картина «Мужицький ангел», це унікальний приклад поєднання ігрового кіно та анімації. При створенні останньої було використано принцип перекладки, ретельно розробленої на західноукраїнському етнографічному матеріалі.

Зйомки третьої частини кінотрилогії — фільму «Мій університет», відбулись у жовтні 2014 року в Тоскані, Італія. Фільм знято на кольорову кіноплівку KODAK, придбану за власний рахунок режисера. На разі — це один з небагатьох українських фільмів, знятих на плівку останнім часом.

«Моє дитинство» — перший міжнародний кінопроект, в рамках якого було організовано і успішно завершено дві кампанії зі збору коштів за принципом краудфаундингу на вітчизняній платфомі «Велика ідея» та найбільшій платформі у світі — «Кікстартер».

«…Оповідь нагадує біблійну простоту в кращому сенсі цього слова.« — з рецензії кінорежисера Романа Балаяна на кінофільм/дипломну роботу «Кров»

«… фільми присвячені темі дитини, дитинства… Та проблеми, порушені в них, — людина та її сім’я, людина і небо, Бог — дозволяють сприйняти образ дитини як символічний. І тоді починаєш думати, що справжнім героєм фільмів є Людина, мала, слабка, закинута в світ, та не самотня…» із статті в журналі «Кіно-Театр», автор — Анастасія Пащенко

«Цю трилогію мають побачити діти усіх шкіл Італії» — Асоціація вчителів Тоскани

Фестивалі та нагороди:

• Золота медаль Національної академії мистецтв України;
• Орден честі Президента Грузії Міхеїла Саакашвілі «за внесок у культурну співпрацю між Україною та Грузією»;
• Гран-прі Міжнародного фестивалю православного кіно в Батумі «St. Andrew cross» (Грузія, 2011); ● Спеціальний диплом «За виразну кінематографічну мову» 41-го Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість» (Україна, 2011);
• Учасник 63-го МКФ короткометражних фільмів в м. Монтекатіні (Італія), нагорода — Золота Медаль Президента Республіки Італія Джорджіо Наполітано «За внесок у розвиток кіномистецтва». (Італія, 2012). Фільм залишили для демонстрації у італійських кіношколах, як приклад сучасного кіномистецтва;
• Гран-прі Одеського міжнародного дитячого фестивалю «NEXT», (Україна, 2016).